Анна Єніна. Крихти тебе...

Крихти тебе стали пилом, лупою в моєму волоссі.
Витерла в порох всі спогади.
Серце залатано білим акрілом і вишите чорне колосся.
Просто облиш мне. З Богом йди.
Я, протираючи лінзи, зустріла твоє відображення.
В записниках і щоденниках
Всі зафіксовані враження
Викреслю, викричу, витопчу
Я тебе всього півшепотом,
Із підсвідомості вилучу
Й потім згадаю без трепету.
Крихти тебе я визбирую, склеюю і пригадую – 
Білий акріл розірвавсь.
Падає правдою град.