Алла Миколаєнко

***

Це діагноз, це одержимість,

це офіра голодній долі,

це стояння в соннім режимі,

коли пам'ять стерла паролі.

Це діагноз: ніякий лікар

не напише більше «здорова»,

це ховання за мильним ніком,

коли доля насуплює брови.

Це офіра нічним сновидам,

котрі в тінях шукають вловимість,

розбивають кришталь планиди,

щоб наситити одержимість.

***

У місті відьом її ніхто не впізнає:

зав’яжуть очі, закрутять і круто кинуть.

Іти по рейках назустріч сліпому трамваю…

Дітей сховають: видовище – гільйотина!

У місті відьом ніхто не скаже, не змовчить.

Старечі руки мару на люд понаводять,

свічки погаснуть, тонутиме в злосній жовчі

дешеве небо: на нього продано сходи.

У місті відьом підстружать щастя і долю

і спишуть ручку, закрутять і круто кинуть.

Іти по рейках тверезо від алкоголю…

Дешеве небо собі набиває ціну.