Наталія Боровик

Молюся на дощ
молюся на дощ сьогодні. молюся на дощ.
звідусіль оточена кілометрами сонячних променів.
поміж сотень будинків,вулиць і площ
я сама вже готова стати частиною повені.
по бруківці розлитись холодом,стежкам остудити шал.
затопити це місто,по вінця, холодною зливою,
в сніжки хмарами гратися серед рідких дзеркал,
малювати у небі веселку.смішною і вередливою.
молюся на дощ сьогодні. одна із небагатьох.
звертаюсь по допомогу до сивих хмар.
бо серед усіх здобутків,розсіяних між епох,
колись саме в дощ найбільше згубилося моїх чар.

***
Заґратили очі собі і вуха,
у рамки вписались,в закони і правила.
А в житті одна лиш важлива наука
та,що в серці рубці зоставила.
Виріж,будь ласка, мене із рамок,
якщо я зранку сама забуду.
Бери різак і приходь на сніданок-
обріжем нитки всім лялькам вуду.
Лишали собі лише чорне і біле.
Дарма! то робота дурна і неправильна.
Ходімо з веселкою гуляти Києвом
своїми мріями розганяти марево.
Шанувати життя беззлісно і віддано,
малювати під зливою кольоровими фарбами.
Давай радіти,поки не пізно нам,
допоки нас іще в кут не загнано.
Давай на кавалки разом розіб'ємося,
щоб потім яскравими пазлами гратися .
Всьо буде чьотко, якшо не зіп'ємося.
Та ми не прості,щоб так легко здаватися.
Тобі для щастя не треба замок?
Мені ж достатньо і незабудок..
А!ще.. виріж,будь ласка, мене із рамок,
якщо я зранку сама забуду.