Катерина Есманова. Засумувала

Засумувала, взяла папір і давай писати
Бездарність великого світу у якої душа-рвання, маленького кошеняти
Наче зріло хокку а тут знову ода своїм страстям
Про ненавиджу ірода,та Про обожнюю ірода до нестям.

В парках листя-не листя, а суцільне гнилля
Ранком паморозь вкрила під містом самотні поля
Небо сіре, байдужі обличчя і душі їх теж
мій смуток сягає хмар, він не знає меж

Світ шалений з хворого тіла збирає дань
Забагато хочеш, струною випнись да стань
Тривожно, кохане плече починає тремтіти,
Донизу очі і: Рідна, що нам робити?

Думки-терміни психологічних книжок
Хочу море, спокій і безліч піщаних ліжок
Негатив лізе у вікна, дує з щілин
Не слова, не рядки а суцільний гіркий полин.

Розривалась на клапті під ранок, торкалась межі
Без варіантів: мовчи, ні про що не кажи
І з тобою й сама, і натхненна й пуста, та все - гірше
Закохана в осінь, не вміла писати вірші.