Читаю твої повідомлення

читаю твої повідомлення на ніч
як вірші
а твої вірші як повідомлення
що адресовані лише мені
дякую тобі

дякую кожного разу
коли вдається заснути
із твоїм мовчанням
на язику
бо воно відчувається на смак
паперовим попелом
і завжди невеликою відстанню
у грудях

стало трохи легше
переносити ночі
всередині
себе

але твої фотографії старішають
раніше за тебе
і чим частіше я на них дивлюсь
тим швидше вони втрачають
колір
тож зараз ти чорно-біла
навіть в моїй пам’яті

хоча здається
що все було вчора
сьогодні
кожної ночі
|здається..|

та від того чіткість зображень
не зникає
а лише посилюється
тому я мрію
|я молюсь
я благаю|
отримати можливість втратити
свій внутрішній зір
аби знищити всі архіви
|твоєї досконалості|
уявним сліпим вогнем
ненависті
та гніву

разом із моєю слабкістю
через яку колись не зміг відмовитись
а тепер зарадити
саме через неї
|здається|

щоб врешті решт здобути здатність
втратити тебе
один раз
аби більше не втрачати
|безкінечно|

бо в мені нічого не лишилось
окрім цілковитої темряви
яка трансформує мене
і з часом знищить
вона цілком створена із тебе
вона отруює думки назавжди
і поглинає мене кожної секунди дня
і ночі
як колись це робила
ти

ти дата моєї смерті
але в цей раз я сподіваюсь
покінчити з усім

раніше..

© ти дата моєї смерті : команданте Че

Яніна Дияк. Дєвушка-пєрєдайтє

Дєвушка-пєрєдайтє
сидить у маршрутці попереду
щодень різна, іноді навіть я.
у неї карі-сині-зелені-обокулярені очі.
чуб русий-чорний-рудий-фарбований.
ніс - примхливо випнутий вгору
вона часом їде додому,
іноді - з дому.
іноді - тікає від.
іноді - летить до.
Дєвушка-пєрєдайтє
завжди королева маршрутки,
велична й могутня, бо
крізь її тендітні-грубо тесані пальці
проходять цілі хвилі грошей.
Вона знає на дотик усі водяні знаки
усіх купюр і кожної окремо.
такий собі фінансовий Харон
жіночої статі.
Дєвушка-пєрєдайтє
слухає різну музику –
гарматні залпи, гарчання, надгучні завивання мотору.
у неї багатий внутрішній світ
і буденні домашні турботи.
вона думає а ньом у різних ключах.
наприклад, чи вимкнув той триклятий он
праску і чи не прирік борщ
на короткочасні утробні
мандри.
Або чи нє целуєт чужиє губи, кагда ана нє с нім.
у її голові рояться глибокі
філософські думки,
вона, можливо, кандидат наук.
а іноді й доктор.
Вона переживає високі почуття
і знає, як змінити світ на краще.
вона - скромна прикраса світу-будяк-зайва.
а конкурсі краси вона б знала,
що сказати.
та чи не було б це
"asta la vista,bitches"?
і знов музика автоматної черги.
часом вона - Брейвік в спідниці.
Але для всіх у цьому "Богдані"-"Газелі"-"Мерседесі"
вона –
дєвушка-пєрєдайтє,
що сидить у маршрутці попереду.
щодень різна.
іноді навіть
я.

Дєвушка-пєрєдайтє

сидить у маршрутці попереду

щодень різна, іноді навіть я.

у неї карі-сині-зелені-обокулярені очі.

чуб русий-чорний-рудий-фарбований.

ніс - примхливо випнутий вгору

вона часом їде додому,

іноді - з дому.

іноді - тікає від.

іноді - летить до.

Дєвушка-пєрєдайтє

завжди королева маршрутки,

велична й могутня, бо

крізь її тендітні-грубо тесані пальці

проходять цілі хвилі грошей.

Вона знає на дотик усі водяні знаки

усіх купюр і кожної окремо.

такий собі фінансовий Харон

жіночої статі.

Дєвушка-пєрєдайтє

слухає різну музику – 

гарматні залпи, гарчання, надгучні завивання мотору.

у неї багатий внутрішній світ

і буденні домашні турботи.

вона думає а ньом у різних ключах.

наприклад, чи вимкнув той триклятий он

праску і чи не прирік борщ

на короткочасні утробні

мандри.

Або чи нє целуєт чужиє губи, кагда ана нє с нім.

у її голові рояться глибокі

філософські думки, 

вона, можливо, кандидат наук.

а іноді й доктор.

Вона переживає високі почуття

і знає, як змінити світ на краще.

вона - скромна прикраса світу-будяк-зайва.

а конкурсі краси вона б знала,

що сказати.

та чи не було б це

"asta la vista,bitches"?

і знов музика автоматної черги.

часом вона - Брейвік в спідниці.

Але для всіх у цьому "Богдані"-"Газелі"-"Мерседесі"

вона – 

дєвушка-пєрєдайтє,

що сидить у маршрутці попереду.

щодень різна.

іноді навіть

я.

Евгения Чуприна

***
Ловец сердец, не радуйся, когда
Ты от меня услышишь слово "Да".
Я - зеркало желанья твоего,
Которому не надо ничего.
Но если ты надменное в ответ
Однажды от меня услышишь "Нет",
Застегнут будет ворот на груди -
Откланяйся и быстро уходи!
Я для того и не гасила свет,
Чтоб ты увидел - сердца больше нет.


МОЗГИ И ЧЕСТЬ 
Для девушки мозги не роскошь, а
Быть девушкой - единственное средство,
Но ей мешают тело и душа
И божий дар, и евино наследство.
Нужны мозги хотя бы потому
Что, встретив по одежке (это ясно),
Обычно провожают по уму.
А девушке одной ходить опасно.
С тех пор, как от тебя я без ума,
С нахлынувшим безумием не споря,
И прихожу и ухожу сама...
Да, кстати, и не девушка с тех пор я.
Об этом и идет в сонете речь
Блаженна я! Мне нечего беречь!